09.07.2015 Боєць добровольчого батальйону «Свята Марія» отримав нагороду
09.07.2015 Боєць добровольчого батальйону «Свята Марія» отримав нагороду

Героя статті -Тараса Бакая нагороджено медаллю «За оборону рідної держави»

Автор:  Леся ШАПОВАЛ


Боєць добровольчого батальйону «Свята Марія» Тарас Бакай — розповідає про життя на війні та зміни на краще:


Тарас Бакай -  Уродженець Львова, на війні Тарас опинився з весни минулого року. Він почав свою службу, покинувши високооплачувану посаду в рідному місті. Відтоді побував у багатьох гарячих точках, але головним своїм завданням бачить створення надійної лінії укріплень на підконтрольних Україні територіях. Отож послухаємо самого Тараса.

 

" МОЯ ВІЙНА

— Моя війна почалася у Львові 3 березня минулого року, коли я пішов записуватись у військкомат. Я тоді був директором місцевого підприємства. У військкоматі подивилися, що моя військова освіта — це тільки кафедра спецрозвідки в інституті, і вирішили, що поки такі бійці їм не потрібні. Але вже 4 березня я звернувся до добровольчого батальйону. У батальйон «Святої Марії» я потрапив з Карачуна, а потім були — Слов’янськ, Оленівка, Дебельцево. Я пройшов всі ці гарячі точки.

 

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ АРТЕМІВСЬКА

— Моя першочергова задача — забезпечити на належному рівні оборону Артемівська та прилеглих до нього населених пунктів, укріплення блокпостів. Горлівський напрямок практично ніяк не був захищений, існуючі захисні «споруди» часто являли собою лише кілька блоків, які лежали посеред дороги. Щодо солдатів, то й вони не були забезпечені потрібними укріпленнями на випадок складної військової ситуації...

 

ЩО ВДАЛОСЯ ЗМІНИТИ?


Поступово, крок за кроком, я намагався розбудити їхню свідомість, і люди почали рухатися.

Через два тижні всі побачили, що я вставав о 6-ій ранку, працював сам, їздив, пояснював. І ось тоді вже народ «підтягнувся» й розпочався реальний процес укріплення. Хлопці привезли паливо і їжу, хтось технікою допоміг, хтось коштами. Цікаво, що навіть місцеві депутати почали нам вантажити мішки для укріплень. А реакція людей — це для мене своєрідний лакмусовий папірець нашої роботи. Це — наша маленька перемога.

 

Після того, як закінчив з оборонною лінією, я поїхав до всіх підрозділів, які знаходяться у цій місцевості по краях Артемівська. Мені стало цікаво перевірити ще й їх. Це п’ять підрозділів — Національна гвардія, інженерно-саперний батальйон 308 бригада, два підрозділи 30-ої бригади, 54 бригада. Я побачив, що з укріплень у них, у кращому випадку,       — бліндажі викопані нашвидкуруч. І ось за місяць я зі своєю командою викопали 57 фортифікаційних елементів. Щоб не повторити досвід Дебальцево, щоб не було ніякої можливості і спокуси, спираючись на незахищеність територій, здати їх ворогові.

 

СЮРПРИЗИ ВІД ВОРОЖОГО СУСІДА


З нашої боку вся важка техніка відведена, з протилежного — йде постійний обстріл. Були такі території, на які ми приїжджали після обстрілу і помічали, що земля там не тільки вигоріла, а ніби ще якоюсь кислотою пропалена. Я сам спостерігав, що у бійців рана, навіть після осколкового поранення, заживає дуже довго. Інколи здається, що зовні рана маленька, але виявляється, що всередині вже руйнується м’язова тканина.

 

У ворога є такі установки, які повністю глушать рації, по дві-три години може не бути взагалі ніякого зв’язку, навіть безпілотні апарати втрачають зв’язок з базою. Безперечно, робота таких установок впливає і на здоров’я бійців, ось нещодавно всі скаржилися на дуже сильні головні болі.

 

ПРО МИРНЕ ЖИТТЯ

Я часто думаю, ким стану після війни. Я хочу продовжити військову службу, якщо не в Україні, то в інших гарячих точках. Також бачу себе на роботі в підрозділі по боротьбі з організованою злочинністю та терроризмом."

 

...Коли готувався матеріал, я дізналася про нагородження Тараса Бакая медаллю «За оборону рідної держави».


Вітаємо героя!


Автор Леся ШАПОВАЛ

Джерело http://m.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/kozhen-soldat-maye-usvidomlyuvaty-svoyu-vidpovidalnist