У своєрідний живий коридор біля частини вишукувалася молодь, родини та друзі військових, які чекали понад 2, 5 місяців на повернення тих, чия робота захищати Батьківщину.

Ці останні хвилини - найдовші й найтяжчі, коли вже чув рідний голос у слухавці телефону, який  разом з тобою відраховував хвилини, ось вони на машинах в’їжджають на територію частини під оплески і марш оркестру.

На плацу урочиста частина зустрічі. З одного боку герої, з іншого - зустрічаючі представники влади і рідні. Нетерпіння з обох боків пронизує повітря над частиною і найбільше понад усе бажання притиснути рідних до грудей і не відпускати ніколи.

Місто робить усе аби криворізькі військові на передових позиціях були забезпечені усім необхідним. Кожна заявка виконується найшвидше і першочергово, бійцям та їх родинам надаються пільги з оплати житлово-комунальних послуг, харчування дітей та реабілітація військовослужбовців – це найменше , що може і робить  місто, бо, ми напевне, завжди у боргу перед цими захисниками, які ніяковіючи говорять не про подвиги, а про те, що це їх робота і про те, що Україна для них одна - єдина

Перші слова привітань від Юрія Вілкула – Криворізького міського голови, як подяка і визнання подвигу 400 військовослужбовців, які повернулися з сектору «М» на короткий відпочинок.

По поверненню військовослужбовці отримали посвідчення учасників бойових дій . Бійців було відзначено медалями «За оборону рідної держави» та міськими нагородами - нагрудним знаком «За заслуги перед містом» 3 – го ступеню і почесними грамотами міськ та райвиконкомів. Нагород не шкодували, бо кожен з цих військових гідний  подяки і визнання. Не даремно й там на передовій місцеве населення теж не хотіло відпускати наших бійців.

Місто робить усе аби криворізькі військові на передових позиціях були забезпечені усім необхідним. Кожна заявка виконується найшвидше і першочергово, бійцям та їх родинам надаються пільги з оплати житлово-комунальних послуг, харчування дітей та реабілітація військовослужбовців – це найменше , що може і робить  місто, бо, ми напевне, завжди у боргу перед цими захисниками, які ніяковіючи говорять не про подвиги, а про те, що це їх робота і про те, що Україна для них одна - єдина

Ось так, напевне, й маленька Вероніка та      порушуючи весь порядок свята кинулися до татусів і вже не відпускали їх, у формі, вкритих пилом і втомлених дорогою, але згодних стояти годинами з малечою, а не зі зброєю  в руках. Військовослужбовці вдячні сім’ям, друзям і всім небайдужим криворіжцям.

І ось нарешті всіх ніби то зірвала якась хвиля і плац перетворився на одну єдину родину, де все змішалося і наповнилося мелодією щастя. Цей травень подарував ще одну перемогу, бо ці 400 бійців вже перемогли, адже повернулися додому і виконавши свій обов’язок можуть пишатися і бути спокійними за власні родини, адже вони, військові захистили свій дім і країну.

      Джерело http://www.kdtro.com.ua/news/3733-3733