Чи справедливе таке поєднання як війна та жінка, чи знаходить своє місце під сонцем сучасна жінка-воїн, і як, врешті решт, дівчатам вдається поєднувати військову службу і домашній побут - про це довідались учасники масштабного медіа-заходу в Феодосії напередодні Міжнародного дня прав жінок і миру. А поговорити було про що!

Ще б пак, на незалежному медіа-майданчику Феодосії – інформаційному прес-клубі зібралися справжні красуні у військовій формі.  І як тут не згадати солдата Джеймс ОʼНіл з драматичного бойовика Рідлі Скотта! Ось - чарівна брюнетка і за сумісництвом морський піхотинець старший лейтенант Юлія Петракова, поруч світлоока блондинка і водночас психолог зенітного ракетного полку старший лейтенант Лілія Каменяр. Їх компанію підтримали завжди усміхнені, але серйозні від урочистості моменту – військовий медик прапорщик Олена Полієнко та парашутистка старший прапорщик Олена Фоміна. Остання до речі спустилася просто …з неба.

Таких, як кажуть, і на обкладинку б глянцевих журналів. Ну, як мінімум на перші сторінки інформаційних агенцій, газет, в новини телебачення - точно. А представників ЗМІ на запрошення Кримського регіонального медіа-центру Міністерства оборони України цього разу зібралося в прес-клубі досить. Ще б пак - жінка і зброя, ще й та тема! Сценарій для створення крутих голлівудських блокбастерів.

І журналістів цікавило, чого ж все таки жінки йдуть в армію, адже як не крути – не жіноча це справа. Чи, наприклад, а наскільки складно бігти в бронежилеті і касці та ще й з автоматом? І ще думати про дитину, яку нема кому відвести до школи. А якщо поруч поранений товариш? Тож і його, не дай Бог, нести прийдеться!..

Нелегка ця справа, дертися пересічною полігонною місцевістю поруч з чоловіками, які з першого погляду бачать в тобі …зайвий тягар. Недарма цим жінкам доводилося на ділі доказувати, що, як сказав відомий російський поет «и коня на скаку остановит, и в горящую избу войдет».

Ось, наприклад, Юлія  Петракова в двадцять два роки командувала взводом вісімнадцятирічних солдат-строковиків. І, повірте, молодій гарній жінці, навіть офіцеру, командувати хлопцями, які в будь-який момент готові підняти на сміх - аж як нелегко. Доводилося перебудовуватися.

- Жодних послаблень жінкам в морській піхоті немає, - говорить начальник інформаційно-аналітичної групи штабу морської піхоти. Саме таку посаду Петракова обіймає сьогодні. І – ось! Мабуть, дорогий читачу, вже подумав, та вона ж служить у штабі! Але ж якби ж то так:

– Морська піхота – це окрема віха в моєму житті. Постійно навчання, постійно полігони. Минулого тижня водили БТРи і «Урали», стріляли з озброєння. Загалом у лютому два-три дні в тиждень проводили на полігоні, відпрацьовували тактичні завдання та нормативи.

Диву даєшся, що ця тендітна жінка в такому щільному графіку із своїм семилітнім сином ще й …пішла в перший клас!

Разом вчимо табличку множення, пишемо слова, - посміхається кароока брюнетка. – З ранку з задоволенням біжу на службу, а після служби на крилах лечу додому! Ось і весь секрет.

І хоча маленький Кирило щодня вирішує ким бути: то військовим, то льотчиком, то тваринок лікувати – але вже твердо знає: виросту і стрибатиму з парашутом, як мама. Цим видом спорту дівчина-екстрималка захоплюється у вільний від служби час.

Учасники медіа-заходу з задоволенням переглянули фотографії та відеоролики з полігонів та міжнародних навчань. І квітами привітали дівчат, які пов’язали своє життя з армією, з наступаючим святом.

І не може не тішити, те що сьогоднішні амазонки в погонах українського війська, а для когось це – жінки, матері та сестри, хоча б в Криму, соціально захищені. Ось наприклад, старший лейтенант залежно від посади отримує близько 5,5 тисяч гривень. І не можна не погодитися з Лілію Каменяр, що загалом жінка не лише прикрашає суспільство, але й надихає нас чоловіків. В побуті, на службі, дома – будь де. А тим більше у військовій формі. І не лише на свята, але й кожного дня. І хоча жінкам часом доводиться «відвойовувати» у нас чоловіків місце під сонцем, вони, коли вже пройшли всі «випробування», цілком задоволені своїм вибором.

Руслан Семенюк, «Народна армія»